Цифрове спостереження в школах: між безпекою та конфіденційністю – де межа?
Сучасні школи стикаються з безпрецедентними викликами. Забезпечення безпеки студентів, підтримання дисципліни та створення сприятливого навчального середовища є проблемами, які потребують інноваційних рішень. Одним із них, який швидко набирає популярності, є впровадження цифрових систем спостереження на основі штучного інтелекту. Ці системи обіцяють виявляти потенційні загрози, запобігати актам насильства та навіть підтримувати психічне здоров’я учнів. Однак, поряд із потенційними перевагами, виникає низка серйозних питань щодо конфіденційності, упередженості алгоритму та впливу на навчальний процес.
Нещодавні події, такі як шкільні стрілянини та зростання занепокоєння щодо самогубств підлітків, змусили школи шукати нові способи захисту учнів. Однією з таких відповідей стало впровадження цифрових систем спостереження, таких як Gaggle, GoGuardian і Bark. Ці системи аналізують електронні листи студентів, публікації в соціальних мережах, історію пошуку та інші цифрові сліди на наявність ознак залякування, самоушкодження чи інших потенційних загроз.
Але чи справді ці системи настільки ефективні? І які ризики вони становлять для студентів?
Штучний інтелект: надійний помічник чи джерело проблем?
Ідея використання штучного інтелекту для визначення ризиків і забезпечення безпеки в школах виглядає логічною. Однак алгоритми, на яких базуються ці системи, не завжди здатні адекватно зрозуміти контекст і можуть допускати помилки. Досвід показує, що системи часто викликають помилкові тривоги, позначаючи повідомлення та веб-сайти, які насправді не становлять загрози.
Крім того, алгоритми можуть бути упередженими, що призведе до дискримінації певних груп студентів. Студенти повідомляють, що системи частіше позначають студентів з обмеженими можливостями, нейродивергентів і ЛГБТ-студентів, що може призвести до необґрунтованих санкцій і стигматизації.
Я особисто стикався з подібною ситуацією, коли в університеті запровадили систему моніторингу активності студентів на онлайн-платформах. Система була розроблена для виявлення плагіату та забезпечення академічної доброчесності. Однак вона часто помилково позначала роботи студентів, які використовували джерела, не вказані у форматі, який вимагає система. Це призвело до безпідставних звинувачень у плагіаті та створило атмосферу недовіри між студентами та викладачами.
Конфіденційність: ціна безпеки?
Однією з найбільших проблем із цифровим спостереженням у школах є конфіденційність учнів. Системи моніторингу збирають величезну кількість персональних даних, включаючи листування, історію пошуку та навіть місцезнаходження. Ці дані можуть бути використані в дисциплінарних цілях, а також можуть бути передані третім сторонам, таким як поліція.
Деякі експерти попереджають про ризик «цифрового авторитаризму» в школах, де за учнями постійно стежать і збирають дані про їх діяльність. Це може призвести до зниження мотивації до навчання, обмеження свободи слова та створення атмосфери страху та недовіри.
Я вважаю, що школи повинні знайти баланс між забезпеченням безпеки учнів і захистом їх права на приватність. Необхідно розробити чітку політику та процедури для збору, зберігання та використання даних студентів. Учні та батьки повинні бути проінформовані про те, які дані збираються та як вони використовуються.
Поради школам і батькам: як мінімізувати ризики?
Впровадження цифрових систем відеоспостереження в школах є складним і багатогранним питанням. Щоб мінімізувати ризики та максимізувати переваги, школи та батьки повинні вжити таких заходів:
- Прозорість: Школи мають бути прозорими щодо того, які системи моніторингу використовуються, які дані збираються та як вони використовуються.
- Освіта: Школи повинні інформувати учнів і батьків про ризики та переваги цифрового стеження.
- КОНТРОЛЬ: Школи повинні розробити чітку політику та процедури контролю за використанням систем моніторингу.
- Зворотній зв’язок: Школи повинні збирати відгуки учнів і батьків про ефективність систем моніторингу.
- Альтернативні рішення: Школи повинні розглянути альтернативні рішення для забезпечення безпеки учнів, такі як покращення підтримки психічного здоров’я, навчання навичкам розв’язання конфліктів та створення позитивної шкільної культури.
- Перевірка договору: Школи повинні ретельно переглядати контракти з компаніями цифрового спостереження, щоб переконатися, що вони захищають права учнів і дотримуються законів про конфіденційність.
- Участь в обговореннях: Батьки та учні повинні брати активну участь в обговоренні впровадження цифрових систем відеоспостереження в школах, щоб висловити свої занепокоєння та запропонувати альтернативні рішення.
Висновок: пошук балансу
Цифрове спостереження в школах – це не просто технологічна проблема, це питання етики та відповідальності. Школи повинні пам’ятати, що їх головна мета – забезпечити безпечне та сприятливе навчальне середовище, але це не повинно відбуватися за рахунок прав учнів на приватне життя та свободу слова.
Необхідно знайти баланс між забезпеченням безпеки та захистом прав учнів. Школи повинні розумно використовувати технології, а не покладатися на них як на панацею від усіх проблем. Важливо пам’ятати, що людський фактор – вчителі, психологи, батьки – відіграє ключову роль у формуванні позитивної шкільної культури та забезпеченні безпеки учнів.
Зрештою, успіх впровадження цифрових систем відеоспостереження в школах залежить від того, наскільки школи готові вести відкритий діалог з учнями та батьками, наскільки вони готові адаптувати свою практику до мінливих умов і наскільки вони готові нести відповідальність за свої дії.
Джерело: ges.kiev.ua
