Єдина корінна порода кіз Ірландії, Староірландська коза (Capra aegagrus hircus), несе в собі дивовижну генетичну спадщину, що сягає корінням на 3000 років тому, в епоху Бронзового століття. Нове дослідження, опубліковане в журналі “Journal of Archaeological Science”, підтверджує, що ця порода, що знаходиться під загрозою зникнення, має прямий генетичний зв’язок з козами, що жили в Ірландії в Пізньому Бронзовому столітті (1100-900 рр. до н.е.). Отримані дані підтверджують давні переконання природоохоронців та місцевих спільнот, наголошуючи на терміновості захисту цієї унікальної частини стародавньої спадщини Ірландії.
Глибоке Коріння Кіз в Ірландській Історії
Кози були одними з перших одомашнених тварин в Ірландії, що з’явилися тут ще в неоліті. До кінця XIX століття (1891 р.) країною бродило близько 282 000 староірландських кіз. Однак до 1980 року їх кількість скоротилася всього до 9000 через такі фактори, як нерегульоване полювання, втрата довкілля та інбридинг. Незважаючи на це скорочення, порода залишається культурно значущою, з’являючись в ірландському фольклорі, топонімах та традиціях, таких як фестиваль Puck Fair у графстві Керрі, де дика спіймана коза коронується як «Король Пак» на три дні святкування.
Чому важливо: Збереження цієї породи дає рідкісну можливість зазирнути у древні методи ведення сільського господарства. Хоча в археологічних записах переважають кістки овець (через труднощі їхнього розрізнення з козячими останками), історичні свідчення вказують на те, що кози відігравали важливу роль у торгівлі, особливо в експорті шкір з портів, таких як Каррікфергус.
Геномні Докази Підтверджують Давнє Походження
Дослідники проаналізували останки з Х’югіс Форт у графстві Арма (бронзовий вік) та Каррікфергус (середньовіччя), використовуючи радіовуглецеве датування, генетичний аналіз та техніку під назвою ZooMS (визначення видів за білковими відбитками). Результати показали, що древні кози генетично найбільш близькі до староірландських коз, що збереглися до наших днів.
Ключовий висновок: Безперервність генетичного складу вказує на напрочуд стабільну популяцію кіз на острові протягом понад 3000 років. Проте сучасні староірландські кози демонструють ознаки недавнього інбридингу, пов’язаного з різким скороченням чисельності популяції за останні кілька десятиліть. Це свідчить про те, що генетичне звуження є сучасною проблемою, а чи не довгостроковою історичною рисою.
Наслідки для Охорони та Майбутніх Досліджень
Дослідження підкреслює важливість біомолекулярного та генетичного аналізу для відновлення історії тварин Ірландії. Комбінуючи ці інструменти з археологічною наукою, дослідники можуть розкрити ще більше деталей про минуле породи. Як зазначає Синеад Кіан із Товариства Староірландських Кіз, це дослідження «надає переконливу наукову основу» для зусиль щодо збереження.
Захист староірландської кози — це спасіння виду; це збереження живого зв’язку з доісторичним минулим Ірландії.
Отримані дані підтверджують необхідність продовження моніторингу та втручання для запобігання подальшій генетичній ерозії у цій давній та стійкій популяції.
