Десятиліттями вчені намагаються зрозуміти, чому більшість людей інстинктивно асоціюють слово «буба» з округлими формами, а «кікі» з гострими. Це явище, відоме як «ефект буба-кікі», розглядалося як можлива підказка про те, як люди вперше пов’язали звуки зі значенням у розвитку мови. Однак нове дослідження показує, що навіть “курячі пташенята” виявляють ту ж саму перевагу, що дозволяє припустити, що цей зв’язок набагато більш початкова і менш унікальна для людини, ніж вважалося раніше.
Універсальний зв’язок між звуком і формою
Ефект буба-кікі – це не просто примха людського пізнання. Дослідження у різних культурах підтверджують, що люди одностайно дотримуються цих асоціацій, незалежно від мови чи писемності. Деякі теорії припускають, що це може бути пов’язане з тим, як рухаються наші роти під час промови цих звуків (округлення для «буба», різкі рухи для «кікі»). Але нове дослідження ставить цю ідею під сумнів.
Кури вступають у гру
Дослідники з Падуанського університету в Італії протестували курчат, що тільки-но вилупилися, до того, як вони могли чомусь навчитися з навколишнього середовища. Птахам пред’являли округлі та гострі форми, одночасно вимовляючи «буба» чи «кікі». Результати були вражаючими: 80% курчат послідовно віддавали перевагу округлій формі, коли чули «буба», і гостру форму, коли чули «кікі». Ця вроджена перевага виключає набуту поведінку, вказуючи на глибоко вкорінену перцептивну упередженість.
«Ми розійшлися з птахами еволюційною лінією 300 мільйонів років тому», — зазначає лінгвіст Олександра Чвек. «Це просто приголомшливо».
Що це означає для еволюції мови?
Це відкриття ускладнює давню ідею про те, що ефект буба-кікі пояснює ранні етапи розвитку мови. Якщо кури поділяють цей інстинкт, то зв’язок із походженням людської мови стає менш прямим. Натомість ефект може бути фундаментальною когнітивною здатністю: встановлення зв’язку між сенсорними відчуттями (зором і звуком) таким чином, щоб новонароджені могли швидко інтерпретувати своє оточення.
Попередні дослідження показали, що великі мавпи не пройшли тест буба-кікі, що зміцнило ідею про його унікальність для людини. Але дослідники тепер припускають, що мавпи могли надто багато думати над завданням через навчання, замість покладатися на інстинкт.
За межами мови: глибший когнітивний зв’язок
Наслідки виходять за межі просто мови. Ефект буба-кікі може бути доказом того, як тварини, включно з людьми, розвивалися, щоб розуміти фізичний світ. Округлі предмети схильні видавати м’якіші, низькочастотні звуки під час руху, тоді як гострі створюють різкіші, високочастотні шуми. Це може пояснити, чому наш мозок інстинктивно пов’язує певні звуки з певними формами — механізм виживання для пошуку їжі або запобігання небезпеці.
Дослідження передбачає, що буба-кікі не є ключем до розкриття походження мови, а скоріше вікном у фундаментальні когнітивні зв’язки, які формують те, як усі тварини сприймають своє оточення. Таємниця того, чому «буба» здається округлим, а «кікі» — гострим, може полягати не в самій мові, а в глибоко вкоріненій фізиці навколишнього світу.
