Вчені виявили, що деякі глибоководні риби використовують унікальний тип зору, що поєднує в собі функції паличок і колб – двох основних світлочутливих клітин в очах хребетних. Це відкриття, опубліковане в журналі Science Advances, може змінити наше розуміння еволюції зору як такої.
Проблема Глибоководного Зору
Сутінкова зона океану є унікальною проблемою для зору. Там занадто темно для ефективної роботи колб (які виявляють колір і деталі при яскравому світлі), але недостатньо темно для оптимальної роботи паличок (які чудово працюють в умовах низького освітлення). Це створює справжній «кошмар» для зору, як описує Лілі Фогг, дослідник із Базельського університету та провідний автор дослідження.
Гібридні фоторецептори в дії
Дослідники вивчили личинок трьох видів глибоководних риб — риби-сокири, риби, що світиться, і світлової риби, що мешкають у Червоному морі. Вони виявили фоторецептори, які не були строго паличками або колбочками, а були гібридами, що поєднують у собі ознаки обох типів клітин. Риби-сокири зберігають ці гібридні клітини у дорослому віці, тоді як світяться і світлові риби, мабуть, втрачають їх у міру дорослішання.
Це говорить про те, що зір – це не бінарна система (палички або колбочки), а швидше існує у вигляді спектра. Гібридні клітини, ймовірно, дозволяють цим рибам ефективно бачити у тьмяних, каламутних глибинах, де вони починають своє життя.
Наслідки для Еволюційної Біології
Це не ізольоване явище. Подібні гібридні фоторецептори були виявлені у безщелепних риб, рептилій та амфібій, що дозволяє припустити, що ця візуальна гнучкість може бути стародавньою ознакою хребетних. Відкриття кидає виклик традиційному уявленню про палички та колби як про жорсткі категорії та демонструє, як життя адаптується до екстремальних умов.
“Це нагадування про те, що біологія рідко буває такою простою, як нам здається”, – говорить Фогг.
Ці висновки наголошують, як мало ми знаємо про зір і як еволюція може створювати несподівані рішення для виживання навіть у найскладніших умовах.
