Ураган «Мелісса» закріпив своє місце в історії метеорології, ставши не лише одним із найпотужніших атлантичних штормів, коли-небудь зареєстрованих, але й новим рекордсменом за швидкістю вітру. Останні дані підтверджують максимальний порив 252 миль/год, що лише на одну милю/год менше світового рекорду та перевищує будь-який раніше виміряний порив у межах тропічного циклону над водою на 4 милі/год. Це надзвичайно важливе спостереження, оскільки екстремальна швидкість вітру становить пряму загрозу життю та майну.
Рекордний вітер: пориви проти постійної швидкості
Рекордний порив відрізняється від тривалого вітру, який використовується для класифікації ураганів за шкалою Саффіра-Сімпсона. Шкала Саффіра-Сімпсона вимірює максимальну однохвилинну швидкість вітру, тоді як пориви – це короткочасні сплески, які можуть досягати набагато вищих піків. Постійний вітер у Мелісі сягав 285 миль/год, трохи не досягнувши атлантичного рекорду, але порив 252 миль/год демонструє потужність шторму.
Ця відмінність є надзвичайно важливою: у той час як тривалий вітер визначає загальну силу шторму, пориви — це миттєва руйнівна сила, яку відчуває земля. Різниця між ураганом категорії 5 і катастрофічним поривом вітру може означати різницю між усунутим пошкодженням і повним руйнуванням.
Методи тестування та вимірювання
Вимірювання було перевірено атмосферними вченими з Національного центру атмосферних досліджень і NOAA, щоб гарантувати відсутність помилки приладу. Ці вимірювання було зроблено за допомогою Радіозонда, метеорологічного приладу, скинутого з літака Hurricane Hunter, який надає детальні дані від центру шторму до поверхні океану.
Дослідники, включаючи Хольгера Вьомеля, мають глибоке розуміння того, як здійснюються ці вимірювання, ретельно вивчивши попередні потенційні записи. Це гарантує, що екстремальні показники не є артефактами несправного обладнання, як це було з деякими даними урагану Катріна в 2005 році.
Контекст: чому це важливо
Хоча порив Меліси не досяг історичного рекорду (253 милі на годину, встановленого в Австралії в 1996 році), порівняння не є прямим. Австралійський рекорд був зафіксований на рівні землі, де рельєф може збільшити швидкість вітру. Вимірювання Меліси проводилося над відкритим океаном на набагато вищій висоті, що робить його більш справедливим у порівнянні з іншими океанічними ураганами.
Інтенсивність шторму також виявилася в інших записах: Мелісса посіла третє місце за найнижчим центральним тиском (892 мілібари в Атлантиці), а її постійні вітри посіли друге місце. Шторм спричинив безпрецедентні руйнування, ставши найпотужнішим ураганом, який обрушився на Ямайку, і став другою за кількістю опадів у країні з 2000 року.
«Ці шторми слід сприймати серйозно», — каже Вомель. «Це рекордне вимірювання, і справді дивовижно, що ми можемо це бачити. Але є також люди на землі, які постраждали від цього».
Рекордні вітри та пов’язані з ними збитки служать яскравим нагадуванням про зростання інтенсивності тропічних циклонів у потеплінні клімату. Розуміння цих крайнощів має вирішальне значення для покращення прогнозування, готовності до катастроф і, зрештою, порятунку життів.
