Війна за книжкові полиці: як батьківські права перетворюються на інструмент політичної боротьби і що з цим робити
В останні роки ми стали свідками безпрецедентного сплеску суперечок навколо книг у шкільних бібліотеках. Те, що розпочалося як, здавалося б, нешкідливі дискусії щодо змісту навчальних матеріалів, швидко переросло в запеклу боротьбу за контроль над освітою і, як наслідок, над майбутнім покоління. Ця війна за книжкові полиці-це не просто зіткнення поглядів на літературу, це відображення глибших політичних та ідеологічних конфліктів, які розколюють наше суспільство. І, на жаль, реальні жертвами цієї боротьби стають діти, позбавлені можливості самостійно вибирати книги і формувати власний світогляд.
Я, як людина, яка виросла в епоху свободи слова та доступу до інформації, глибоко стурбована тим, що відбувається. Пам’ятаю, як в шкільній бібліотеці я міг годинами просиджувати, вибираючи книги за своїми інтересами. Це було чарівне місце, де я відкривав для себе нові світи, дізнавався про різні культури і людей. Ця свобода вибору, можливість самостійно формувати свої знання і погляди, – основа критичного мислення і розвитку особистості. І коли я бачу, як ця свобода обмежується, як книги піддаються цензурі і заборонам, мені стає не по собі.
Батьківські права: благородна ідея, спотворена політикою
Ідея батьківських прав-сама по собі, безумовно, благородна. Батьки мають право знати, чого навчають їхніх дітей у школі, і мати можливість висловлювати свою думку щодо змісту навчальних матеріалів. Це право має бути захищене і шанобливе. Однак, в останні роки ми спостерігаємо, як ця ідея використовується як інструмент політичної боротьби, як привід для обмеження свободи слова і нав’язування певних ідеологічних поглядів.
Те, що спочатку здавалося законним прагненням батьків контролювати освіту своїх дітей, перетворилося на скоординовану кампанію з цензури книг, особливо тих, що стосуються тем ЛГБТК+ та расизму. І особливо тривожно, ці кампанії часто фінансуються та організовуються добре організованими групами, які мають власні політичні цілі.
Заборони на книги: не просто про зміст, а про контроль над інформацією
В основі цієї боротьби лежить не стільки турбота про дітей, скільки прагнення контролювати інформацію, яку вони отримують. Заборони на книги – це не просто про те, що конкретно читають діти, а про те, які ідеї та перспективи їм будуть доступні. Коли книги, що стосуються важливих соціальних тем, піддаються цензурі, діти позбавляються можливості дізнатися про різноманітність людського досвіду, проблеми, з якими стикаються люди різного походження, та важливість толерантності та поваги до інших.
Більше того, заборони на книги створюють небезпечний прецедент. Коли книги піддаються цензурі з політичних мотивів, це підриває саму ідею свободи слова і створює атмосферу страху і самоцензури. Бібліотекарі та вчителі починають боятися рекомендувати книги, які можуть викликати суперечки, що призводить до обмеження доступу до інформації та придушення критичного мислення.
Масштаб проблеми: цифри говорять самі за себе
Цифри, наведені у вихідному матеріалі, говорять самі за себе. Кількість заборон на книги різко зросла за останні роки, і ця тенденція, на жаль, не демонструє ознак уповільнення. Особливо тривожно, що багато з цих заборон ініціюються не батьками, а політичними групами та чиновниками.
Аналіз PEN America показує, що в 2023/24 навчальному році було заборонено майже 4200 унікальних книг. Це величезна цифра, яка свідчить про масштаб проблеми. І, що найважливіше, більшість цих книг стосуються тем ЛГБТК+ та расизму.
Флорида та Айова: лідери заборони книг
Особливу увагу привертають Флорида і Айова, які лідирують в країні за кількістю заборон на книг. Ці держави мають ряд законів і правил, які обмежують доступ до книг і цензурують бібліотечні матеріали.
У Флориді діє закон ” Стоп гей “і закон” не говори про геїв”, які, як вважають, змушують школи видаляти книги, що зачіпають расові проблеми або проблеми ЛГБТК+. У Державному шкільному окрузі Ескамбія було вилучено зі своїх полиць майже 1600 найменувань книг.
Приватизація освіти: прихована мета
Маріанна Вуд Форест, дослідник Інституту EveryLibrary, справедливо зазначає, що спроби заборонити книги йдуть рука об руку зі спробами фінансувати приватні школи за рахунок державних коштів. Це говорить про те, що за заборонами на книги стоїть не тільки турбота про дітей, а й прагнення підірвати систему державної освіти і перекласти відповідальність за освіту на приватні школи.
Що робити? Опір цензурі
Але не варто впадати у відчай. Ми бачимо, як по всій країні починає формуватися рух проти заборон на книг. Студенти, бібліотекарі та звичайні громадяни об’єднуються, щоб захистити свободу слова та право на доступ до інформації.
У 2024 році до законодавчих органів штатів було внесено 70 законопроектів, спрямованих на захист свободи вираження поглядів та запобігання цензурі. Об’єднані проти книжкових заборон створили “книжкові резюме”, які допомагають людям захищати цензуровані книги.
Суди в Арканзасі, Айдахо та Техасі скасували закони, що обмежують свободу слова. І, що особливо важливо, виборці в окрузі Техас відсторонили від посади президента шкільної ради, який ініціював заборону книг.
Мій особистий досвід: чому свобода вибору так важлива
Як людина, яка виросла в епоху свободи слова і доступу до інформації, я переконаний, що свобода вибору – це основа критичного мислення і розвитку особистості. Коли я пам’ятаю, як в шкільній бібліотеці я міг годинами просиджувати, вибираючи книги за своїми інтересами, Я розумію, наскільки важлива ця свобода.
Я вважаю, що батьки мають право висловлювати свою думку щодо змісту навчальних матеріалів, але це право не повинно використовуватися для обмеження свободи слова та нав’язування певних ідеологічних поглядів. Діти повинні мати можливість самостійно вибирати книги і формувати власний світогляд.
Висновок: захистимо свободу слова і право на освіту
Війна за книжкові полиці – це не просто про зміст навчальних матеріалів, це про свободу слова, право на освіту і майбутнє нашого суспільства. Ми повинні протистояти цензурі і захищати право дітей на доступ до інформації і можливість самостійно вибирати книги.
Ми повинні підтримувати бібліотекарів та вчителів, які борються за свободу слова та право на освіту. Ми повинні брати участь у шкільних радах та висловлювати свою думку щодо змісту навчальних матеріалів. Ми повинні брати участь у виборах і підтримувати кандидатів, які захищають свободу слова і право на освіту.
Тільки так ми зможемо захистити свободу слова та право на освіту для майбутніх поколінь. І тоді наші діти зможуть вирости критично мислячими, толерантними і освіченими громадянами. Адже саме це і є головна мета освіти.
